Судова практика. Пеня: право сторін на визначення строку її нарахування та зазначення про це в договорі

Застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, (шестимісячного) строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку її нарахування, визначеного законом чи договором.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу № 911/952/22, при цьому не відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 22 листопада 2010 року у справі № 3/063-09.

В касаційному порядку переглядалося рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині доводів сторін та вимог щодо стягнення з відповідача пені за період понад визначений частиною шостою статті 232 ГК України шестимісячний (понад 6 місяців), щодо відмови у поверненні позивачам 1, 2 надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, стягнення 3 % річних до моменту виконання рішення суду та відмови у зменшенні штрафу, пені й стягнення їх у визначений період у заявлених розмірах.

Між сторонами був наявний спір, пов`язаний з неоднаковим тлумаченням змісту пункту 4.2 договорів, зокрема, щодо вжитого в ньому формулювання "за кожний день прострочення" як підстави установлення іншого строку нарахування штрафних санкцій (в цьому разі пені), ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України.

Суди попередніх інстанцій визнали розрахунок заявленої позивачами пені таким, що не відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що формулювання "за кожен день прострочення", цілком відповідаючи закону, лише встановлює порядок нарахування пені, але жодним чином не визначає період чи строк, за який вона має нараховуватися.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові виснувала, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Отже, поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені.  Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення.

Такого висновку Велика Палата дійшла, провівши системний аналіз правових норм: абзацу третього частини другої статті 231 ГК України, частини першої статті 17 Закону України "Про державні резерви" , частини п`ятої, абзацу другого частини сьомої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" , пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України , частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" , частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" .

Порядок застосування штрафних санкцій закріплений в нормах статті 232 ГК України, згідно з частиною шостою якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Ця норма є диспозитивною, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (постанова Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України.

У разі відсутності у договорі зазначення більш тривалого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України строку нарахування штрафних санкцій, а використано чи зазначено лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення",– нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду врахувала судову практику: постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/15492/17, від 01 липня 2019 року у справі № 910/4377/18, від 08 липня 2019 року у справі № 910/4375/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 914/508/17, від 15 листопада 2019 року у справі № 904/1148/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 911/634/19, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/12765/19, постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2021 року № 910/17317/17, від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20.

Оскільки у справі, що розглядалася, договори не містили будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, аніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, пеня за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

З цих підстав Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи позивачів щодо наявності в них права на нарахування пені за весь період прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 можна ознайомитися за посиланням.

Олена Крейбух,

суддя, секретар І Судової палати Північно-західного апеляційного господарського суду