Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території

У зв’язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну низка населених пунктів різних областей нашої держави опинилася під російською окупацією. Через це багато українців вимушено зіткнулися з питанням спадкування майна, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Для таких територій передбачене виключення із загального правила.

Відповідно до положень статті 1221 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Проте у випадку, якщо останнє місце проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини вважатиметься місце подання першої заяви. Подання заяви свідчитиме про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів. На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, спадкова справа може бути відкрита в будь-якому населеному пункті на підконтрольній Україні території.

На сьогодні державна реєстрація факту смерті, що мала місце на території, на тимчасово окупованій території України, проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті на такій території, винесеного у порядку окремого провадження за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 317 Цивільного процесуального кодексу України.

З урахуванням положень пункту 15 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (зі змінами), у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.

Частиною першою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Правовий режим тимчасово окупованих територій встановлює особливий порядок для захисту прав і свобод громадян України, які проживають на цих територіях, що визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15 квітня 2014 року (далі — Закон №1207-VII). Також вказаний Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії рф, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1207-VII тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація рф територій України незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для країни-агресора жодних територіальних прав.

Датою початку тимчасової окупації росією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими рф з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими рф (у тому числі окупаційною адміністрацією рф) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

24 лютого 2022 року у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#Text).

Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина перша статті 9 Закону).

За заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника. Про це йдеться у наказі Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні».

У разі смерті особи на тимчасово окупованій території України, що підтверджується документами, виданими незаконними органами та/або особами, спадкоємцю необхідно встановити факт смерті спадкодавця на такій території шляхом звернення з відповідною заявою за місцем проживання (перебування) заявника до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану або до суду за межами тимчасово окупованої території України.

Якщо заявник звертався до суду – на підставі рішення суду у справі про встановлення зазначеного факту відділ державної реєстрації актів цивільного стану видасть заявнику свідоцтво про смерть особи встановленого зразка.

Звертаємо увагу, що для спадкування майна, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, громадянам варто звернутися до нотаріальних органів на підконтрольній Україні території. Як зазначалося раніше, якщо спадкодавець на момент відкриття спадщини проживав на території, яка є тимчасово окупованою, місцем відкриття спадщини буде місце подання спадкоємцем (спадкоємцями) першої заяви про прийняття спадщини.

Отже, для встановлення факту смерті спадкодавця на окупованій території потрібно звернутися до найближчого місцевого суду на підконтрольній Україні території. Такі заяви розглядаються невідкладно з моменту подання до суду. Після отримання рішення суду у найближчому відділі державної реєстрації актів цивільного стану видається свідоцтво про смерть.

07 травня 2022 року набрав чинності Закон України від 21 квітня 2022 року № 2217-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», яким зокрема внесено зміни до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якої будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Якщо родичі померлого мешкають в регіоні, де відсутня можливість звернення до відділів ДРАЦС (території, де державні органи не здійснюють повноваження через військові дії), вони можуть звернутися через представника, повноваження якого мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності (відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України), або адвоката.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку та оформлення спадщини», який набрав чинності 30.01.2024 року зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки шість місяців, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи.

Юстиція без барʼєрів — ініціатива у межах Національної стратегії зі створення безбар’єрногопростору в Україні. Стратегія розроблена за ініціативи першої леді Олени Зеленської

Інформація станом 30.08.2024

Міністерство юстиції України