Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У касаційній скарзі сторона обвинувачення зазначила про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, яке зумовило безпідставне звільнення засудженого від призначення обов’язкового додаткового покарання.
ККС ВС вказав, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а апеляційний суд не усунув цього порушення.
Так, ч. 1 ст. 286 КК України передбачено покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, у виді штрафу від 3 тис. до 5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до 2 років, або арешту на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.
Згідно з ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у ч. 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки штраф у розмірі понад 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції ч. 1 ст. 286 КК України, особу не може бути звільнено від передбаченого нею обов’язкового додаткового покарання на підставі положень ч. 2 ст. 69 зазначеного Кодексу.
Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, скасувавши ухвалу апеляційного суду.
Постанова ККС ВС від 31 липня 2024 року у справі № 185/11807/23 (провадження № 51-1754км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120838433.
_03_03.png)
